Продавець ПРАВОСЛАВНІ КНИГИ — ПОШТОЮ розвиває свій бізнес на Prom.ua 13 років.
Знак PRO означає, що продавець користується одним з платних пакетів послуг Prom.ua з розширеними функціональними можливостями.
Порівняти можливості діючих пакетів
Bigl.ua — приведет к покупке
Кошик
2178 відгуків
Доставляємо УКРПОШТОЮ з ПЕРЕДОПЛАТОЮ по АКЦІЇ - 30 грн. !!!
+380 (50) 903-35-11
+380 (67) 594-79-57
+380 (93) 345-23-33
«ПРАВОСЛАВНЫЕ КНИГИ — ПОЧТОЙ»
Кошик

Ікона Свята Блаженна Матрона Московська

945 

  • Немає в наявності
Ікона Свята Блаженна Матрона Московська
Ікона Свята Блаженна Матрона МосковськаНемає в наявності
945 
+380 (50) 903-35-11
Viber/Vodafone UA
  • +380 (67) 594-79-57
    WhatsApp/Telegram
  • +380 (93) 345-23-33
    Viber
+380 (50) 903-35-11
Viber/Vodafone UA
  • +380 (67) 594-79-57
    WhatsApp/Telegram
  • +380 (93) 345-23-33
    Viber
повернення товару протягом 14 днів за домовленістю

Ікона Свята Блаженна Матрона Московська. Високоякісний друк, золота паталь, ручне оформлення фону і надпис підписів, ковчег, шпонки. Розмір: 280 х 210 х 19 мм

 

Свята Блаженна Матрона Московська (1885 – 02.05.1952 р.)

Це одна з найбільш відомих і шанованих святих. Кожен, хто хоча б раз побував у неї, в московському Покровському монастирі, назавжди запам'ятає незвичайне відчуття близькості, теплоти і чуйності на прохання про допомогу.

Сліпа дівчинка

Сирітство було уготоване їй ще до народження. Звичайна селянська родина з села під Тулою, де ледве зводили кінці з кінцями. До її появи на світ у 1885 р. мати від бідності та відчаю думала, як би прилаштувати небажаного немовляти в притулок. А новонароджена дівчинка, маленька, слабка, виявилася абсолютно беззахисною перед світом – сліпий, і мати раптом одумалася, усвідомивши, що якщо не вона, ніхто не візьме на себе турботу про дитину, він нікому не буде потрібен, і Матронушку залишили сім'ї.

Згодом же, та, що здавалася «тягарем», стала для матері більшою радістю, ніж її старші діти. Дівчинка росла лагідною, доброю. Дитина, сама немічна, а мати свою намагалася підтримати, ніби це і не вона потребувала допомоги. Коли ж матінка шкодувала про неї, про її майбутньої долі, Матрона лише відповідала: «Я нещасна? У тебе Ваня нещасний, так Міша». Слів її не розуміли тоді, але стали примічати, що дитина цей незвичайний. Видно було, що їй дано зір, хоча і відрізняється від звичайного: вона пробиралася до ікон, любила тримати образи на руках, розрізняла...

...Невисока, з короткими ручками і ніжками, Матрона Ніконова з самого дитинства виявилася «відділена» від звичайного життя. Спілкування з однолітками часом приносило їй страждання: над її слабкістю потішалися, і вона прийняла свою недугу як огорожу – почалося життя внутрішня в постійному зверненні до Бога, до святих. Віра була у неї міцна, як у дорослого. Улюбленим її куточком стало відокремлене місце в Успенському храмі, поблизу від будинку, ліворуч, за вхідними дверима, де вона годинами нерухомо стояла в молитві.


Один випадок відкрив незвичайність її внутрішнього життя, коли Матронушка серед ночі сказала раптом про те, що помер хрестив її священик отець Василь, і її слова виявилися правдою. Тоді рідні пригадали і важливий епізод: коли о. Василь хрестив Матрону, під час здійснення таїнства над купіллю піднялося легке пахуче хмара, і священик передбачив, що їх дитина буде святий.

Духовний зір, яким дівчинка була наділена від Бога, стало виявлятися все більш явно. Вона передбачала майбутні події, часто уберігаючи людей від небезпеки, передбачала вона і стихійні лиха, за багато років пророкувала революцію і гоніння на Церкву. По її молитві люди стали отримувати зцілення і допомогу в скорботах. Про маленьку молитвеннице дізналися: до будинку Ніконових став стікатися народ не тільки з навколишніх сіл, але й з інших губерній.

Були в той період і радості в її житті: паломництва в Києво-Печерську лавру, до Троїце-Сергію. Послав Господь добру душу: дочка місцевого поміщика Лідія прийняла Матрону як супутницю в своїх подорожах по святих місцях, піклуючись про неї. Зберігся переказ про те, що в Кронштадті, серед натовпу, виділив і особливим чином благословив Матронушку сам о. Іоанн Сергієв. Назвавши раніше з ним незнайому дівчину по імені, о. Іван додав: «Зміна мені, восьмий стовп Росії».

Дар

На сімнадцятому році життя Матрона «обезножила», раптово, ніби від удару. Сама вона бачила в цьому випробування віри, і говорила, що їй було вказано й чоловік, жінка, свідомо заподіяла їй зло, з ненависті до тих, хто догоджає Богові молитвою. Матрона прийняла хвороба як Хрест Христовий, не без волі Божої посилається.

В тілесному страждання їй було дано відчути те, що відчував апостол Павло: щедрої благодаті при крайній немочі тіла. Прозорливість її вражала. Одну відвідувачку вона викривала в утаенном гріху – та в голодний час продавала сиротам і бідним несвіже і нечисте молоко, інший – відкрила, що задумане їй діло не збудеться – і заготовлені матеріали, і кошти є, а завадить революція зведення нової дзвіниці, третьому ж радила скоріше продати маєток і виїхати за кордон. У рідкісних випадках, коли її порадами нехтували, події змушували про це жалкувати. Понадіявся поміщик Яньков на те, що «пересидить» хвилювання в глибинці, і не уникнув передчасної смерті, залишивши безпритульній сиротою єдину дочку.

До Матрюше везли хворих і розслаблених: помолиться, подасть води, і здавалося невиліковно-хвора людина, після тривалого і глибокого сну, постає зовсім здоровим. Сама ж Матрона не визнавала за собою ніякої чудотворної сили: «Що Матронушка Бог чи що? Бог у всьому допомагає». Це і зводило її в ранг євангельського лікаря: не заради користі вона лікувала людей і допомагала, сама задовольняючись лише необхідною, а для прославлення Імені Божого, і не своїми силами, а через молитовне звернення до Господа. За це Матрону ненавиділи «цілителі» і ворожки, чаклуни і окультисти, «соревновавшее» їй і безсилі. Матрона упреждала людей від ухилення на шлях «легкого допомоги»: допомогти – «допоможуть», та тільки тимчасово, а ціну поставлять непомірну – душу, створену Богом, безсмертну.

Від Арбата – до Posada

Революція спричинила поділ і в її родині: обидва брата Матрони вступили в партію. Жити під одним дахом з блаженною, до якої люди, як і раніше, йшли і їхали звідусіль, було для них нестерпно. Обидва були «активістами», сільськими агітаторами. Матронушка ж не могла ні від Бога відступити, ні приховувати дар від Нього отриманий як «не своє», а для служіння на користь ближнім їй даний, і, жаліючи престарілих батьків, перебралася до Москви. З 1925 року вона стала бездомною странницей: ні постійного кута, ні прописки.

До війни вона жила на Ульяновської вулиці в будинку якому оселилась її на час священика, а потім – на П'ятницькій, в Сокольниках в літньому будиночку, де в холодну пору стіни покривалися плівкою льоду, в підвалі у племінниці жила в Вишняковском провулку біля Нікітських воріт, в Петровсько-Розумовському і в Царицино, гостювала і в Сергієвому Посаді. «Безнога», всю Москву знала вона по підвалах і закутках.

Не раз вона, як птиця, зривалася з місця перед самим приходом міліції і шукала собі притулок в іншому кінці міста. Супроводжували її «келейницы», що ділили з нею її поневіряння.

Незручностей для себе вона ніби й не помічала. Не було ні скарг, ні нарікань, ні досади. Любила Москву, називала її «святим містом», і, передбачаючи наближення довгої і кровопролитної війни, втішала: «Москву ворог не чіпатиме. З Москви їхати не треба».

З 1942 р. з'явився у неї, нарешті, «свій куточок» в Староконюшенному провулку, у жінки з одного з нею села, де вона затрималася на п'ять років. Три кути в кімнаті від стелі до самої підлоги займали ікони. Маленький «острівець» колишнього життя важкими, дореволюційного пошиття, шторами. Тут дбайливо підтримували вогонь в лампадах, пам'ятали свята й у дні великих святих, і, як і раніше, молилися.

А народ, як і раніше, йшов за допомогою, так, що в інші дні приходило до неї і по сорок чоловік. Так і йшла життя за заведеного розпорядку: вдень – відвідувачі, ніч – для молитви, короткі перерви на сон, хоча вона й не спала глибоко, а тільки дрімала, по-чернечому, поклавши голову на кулачок.

Матінці відкривалися долі людей, які воювали на фронті, вона не відмовляла в молитві за воїнів, і сама часто присутня в різних місцях країни. Серед її пророкувань запам'яталося і стосувалися її «малій батьківщині»: «В Тулу німці не увійдуть».

Бывало, что и приходившие к ней в отчаянии, не надеясь уже ни на что, получали помощь за простое обещание твердо верить, что есть Бог и Его силой все совершится и уладится, за внимание к ее словам о том, что христианам нужно, не снимая, носить крест, читать молитвы, венчаться в Церкви. И за этим следовали сотни свидетельств об исцелениях, избавлении от власти злых духов, разрешении запутанных, сложных обстоятельств. Утешала, ободряла, увещевала, обещая, что Господь не оставит Россию, а бедствия посылаются за оскудение веры.

И так до конца служила она Богу, не думая о себе высоко, держась всегда просто и скромно, не поощряя никаких внешних выделений и «обособлений в духовность». «Ни вида, ни величия», ни монашеского облачения. Выглядела она как обычная, только очень немощная и утружденная болезнями и неустройством женщина, всегда благодушная, со светлым лицом и детской улыбкой. Однако не только для мирян, но и для монахов Троице-Сергиевой Лавры была она «Божиим человеком», «духовной матерью», которую знали многие и чьими молитвами дорожили.

В первые годы после ее кончины в 1952 г. о маленькой могилке на Даниловском кладбище, выбранном по тому, что там находился один из немногих действующих храмов, знало лишь ограниченное число людей. Лишь спустя десятилетия совершилось ее прославление, мощи были перенесены в Покровский монастырь, и снова пошли люди со свечами, с букетами цветов, с пением акафиста новой московской и всероссийской святой – в удостоверение плодов ее земного подвига, пройденного смиренно в простом русском платьице в горошек.

Інформація для замовлення
  • Ціна: 945 

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner