Продавець ПРАВОСЛАВНІ КНИГИ — ПОШТОЮ розвиває свій бізнес на Prom.ua 14 років.
Знак PRO означає, що продавець користується одним з платних пакетів послуг Prom.ua з розширеними функціональними можливостями.
Порівняти можливості діючих пакетів
Bigl.ua — приведет к покупке
Кошик
2628 відгуків
НЕ ЗНАЙШЛИ ПОТРІБНУ КНИГУ? НЕМА ПРОБЛЕМ ТЕЛЕФОНУЙТЕ,НАПИШІТЬ

Сейчас компания не может быстро обрабатывать заказы и сообщения, поскольку по ее графику работы сегодня выходной. Ваша заявка будет обработана в ближайший рабочий день.

+380 (50) 903-35-11
+380 (67) 594-79-57
«ПРАВОСЛАВНЫЕ КНИГИ — ПОЧТОЙ»
Кошик

Преподобний Антоній Великий

1 950 ₴

  • Під замовлення
clockВідправка з 02 березня 2025
Преподобний Антоній Великий
Преподобний Антоній ВеликийПід замовлення
1 950 ₴
+380 (50) 903-35-11
Viber/Vodafone UA
  • +380 (67) 594-79-57
    WhatsApp/Telegram
+380 (50) 903-35-11
Viber/Vodafone UA
  • +380 (67) 594-79-57
    WhatsApp/Telegram
повернення товару протягом 14 днів за домовленістю
У компанії підключені електронні платежі. Тепер ви можете купити будь-який товар не покидаючи сайту.

Преподобний Антоній Великий. Високоякісний друк, МДФ, шпонки, ковчег. Розмір 193 х 145 х 20 мм. Вага: гр. Ікона архим. Зенона (Теодора). Можна виготовити інші розміри.

 

ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ ВЕЛИКИЙ

Антоній Великий народився в Єгипті близько 250 року від шляхетних і багатих батьків, які виховали його в християнській вірі. Вісімнадцяти років він втратив своїх батьків і залишився один із сестрою, яка була під його опікою. Одного разу він йшов до церкви і розмірковував про святих апостолів, як вони покинули усе, щоб іти за Господом. Входить в храм і чує євангельські слова: "Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай маєток твоє і роздай бідним, і будеш мати скарб на Небі, і йди слідом за Мною" (Мф. 19, 21). Ці слова вразили Антонія, як би були сказані Господом особисто йому. Незабаром після цього Антоній відмовився від спадщини після батьків на користь бідних мешканців свого селища, але дивувався, на кого він залишить сестру. Стурбований цією думкою, він в інший раз входить в храм і чує там знову як би до нього звернені слова Спасителя: "Не дбай про завтрашній день: завтрашній день сам буде піклуватися про себе; досить для кожного дня своєї турботи" (Мф. 6, 34). Антоній доручив сестру відомим йому християнським дівчат і залишив місто і будинок, щоб жити усамітнено і служити одному Господу.

Видалення преподобного Антонія від світу сталося не раптом, а поступово. Спочатку він перебував поблизу міста біля одного благочестивого старця, який жив самотньо й намагався у всьому наслідувати йому. Відвідував і інших пустельників, які жили в околицях міста, і користувався порадами. Вже в цей час він так прославився своїми подвигами, що його звали "другом Божим". Потім він вирішується піти далі. Кличе старця з собою, і коли той відмовився, прощається з ним і поселяється в одній з віддалених печер. Один з друзів його за часи приносив йому їжу. Нарешті святий Антоній видаляється зовсім з населених місць, переходить річку Ніл та поселяється в руїнах військового укріплення. Він приніс з собою хліба на шість місяців, а після отримував його від друзів своїх тільки два рази в рік через отвір у покрівлі.

Не можна зобразити, скільки спокус і боротьби виніс цей великий подвижник. Він страждав від голоду й спраги, від холоду і спеки. Але найстрашніше спокуса пустельника, за словом самого Антонія, — в серці: це туга по світу і хвилювання помислів. До всього цього приєдналися зваблення і жахи від демонів. Іноді святий подвижник знемагав, готовий був впасти у зневіру. Тоді або Сам Господь був, або посилав ангела для його підбадьорення. “Де ти був, благий Ісуса? Чому спочатку не прийшов припинити мої страждання?" — заволав Антоній, коли Господь, після одного тяжкого спокуси, явився йому. "Я був тут, — сказав йому Господь, — і чекав, поки не побачу твого подвигу".

Одного разу, серед жахливої боротьби з помислами, Антоній заволав: "Господи, я хочу спастися, а думки не дають мені". Раптом він бачить: хтось схожий на нього сидить і працює, потім встав і почав молитися, потім знову сів за роботу. "Роби так і спасешся", — сказав йому ангел Господній.

Вже двадцять років жив Антоній у своєму усамітненні, коли деякі з його друзів, дізнавшись про його місцеперебування, прийшли, щоб оселитися навколо нього. Довго вони стукали до нього і просили його вийти до них зі свого добровільного ув'язнення; нарешті зважилися вже виламати двері, як Антоній відчинив їх і вийшов. Вони здивувалися, не знайшовши в ньому слідів виснаження, хоча він піддавав себе найбільшим нестатків. Небесний світ царював в його душі і відбивався на обличчі. Спокійний, стриманий, до всіх однаково привітний, старець скоро стане батьком і наставником багатьох. Пустеля пожвавилася: в горах кругом з'явилися обителі ченців; безліч людей співало, читало, постилось, вклонився, працював, служив бідним. Святий Антоній не давав своїм учням якихось певних правил для чернечого життя. Він дбав тільки про те, щоб укоренити в них благочестивий настрій, вселяв їм відданість волі Божій, молитву, відмова від усього земного, невсипущий труд.

Але святий Антоній у самій пустелі обтяжувався народом і шукав нового усамітнення. "Куди ти хочеш бігти?" — був голос із неба, коли він на березі Нілу чекав човни, щоб віддалитися від людей. "У верхню Фиваиду", — відповів Антоній. Але той самий голос заперечив йому: “Попливеш ти вгору — в Фиваиду, або вниз — в Буколию, тобі не буде спокою ні там, ні тут. Іди у внутрішню пустелю". Так називалася пустеля, що лежала біля берегів Червоного моря. Туди й пішов Антоній слідом за проходили сарацинами.

Через три дні шляху він знайшов дику високу гору з ключем води і багатьма пальмами в долині. На цій горі він і оселився. Тут він обробив невелике поле, так що тепер нікому не треба було приходити до нього і приносити хліба. За часів він відвідував братію. Верблюд ніс на собі хліб і воду для підтримки сил під час цих тяжких мандрів по пустелі. В