Ікона “Розп’яття Ісуса Христа”

Ікона “Розп’яття Ісуса Христа”. Ікона на дошці, шпон (ясен), шпонки, поліграфія, фарба, лак. Розмір: 200 х 150 х 16 мм.

Ікона “Розп’яття Ісуса Христа”

Зображення «Розп’яття Ісуса Христа» часто використовується у храмовому мистецтві (в настінних розписах та іконі для поклоніння) та в домашніх умовах для келійної молитви.

Перші ікони Розп’яття з’явилися ще у V столітті, але були  простими та символічними. З плином часу їх символіка та композиційне рішення вдосконалювались.

За євангельським повіствуванням, Господа розіпʼяли у пʼятницю о третій годині дня.

Після прибиття Його до Хреста, воїни зірвали з Нього одежу і розділили  її між собою, кидаючи жереб. Ісус Христос заповів Своєму учню, Іоанну Богослову турбуватися про Пречисту Богородицю як про свою матір.

Відчувши спрагу, Він попросив питво, а воїни подали йому оцет та жовч.

По обидві сторони були розіпʼяті двоє розбійників: один, той, що зліва, говорив «Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!», інший, з правого боку – «Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!». На що Господь відповів «По правді кажу тобі: ти будеш зі Мною сьогодні в раю!».

Тоді була шоста година вечора, коли стався землетрус і затемнення. О девʼятій годині Син Божий промовив: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» та востаннє видихнув.

Після всього побаченого один воїн Лонгін покаявся, тому що зрозумів «Справді праведний був Чоловік Цей!».

Іконографія

У центрі композиції – Хрест, на якому простер Свої руки Спаситель. Христос зображується із похиленою голавою та закритими очима, у спомин останніх хвилин життя. Біля Сина Божого знаходяться Пресвята Богородиця, Іоанн Богослов, Марія Магдалина та Лонгін Сотник, які проживають велику скорботу.

На Хресті, за наказом Понтія Пилата, було вчіплено насмішливу табличку із літерами «ІНЦІ», що означало «Ісус Назарянин, Цар Іудейський».

Також, у деяких іконографіях по обидва боки від Христа розіп’яті розбійники, названі Розсудливим і Божевільним.

Ще один символ цієї ікони – гора Голгофа, де був похований праотець Адам. Кров із тіла страченого Ісуса просочила землю та омила кістки Адама. Таким чином було змито первородний гріх людства.

Позаду розташовується символічне зображення міста Єрусалима, тому що за євангельською оповіддю Христа вивели за місто і розіп’яли там.

Уверху ікони ангели оплакують велику втрату, а також сонце і місяць затьмарились на знак здійснення великого гріха нерозумним народом.

Богословське значення

Через Свої Хресні страждання Господь Ісус Христос помирає тілом на Хресті, душею спускається в пекло, руйнує його. Він звільняє душі праведників і відкриває для людини врата Царства Небесного.