Св. Серафим Саровський. Ікона. Складення дерев'яний 58Х84

Св. Серафим Саровський. Ікона. Складення дерев'яний 58Х84.

Св. Серафим Саровський

Одним із найвідоміших святих ХХ століття є преподобний Серафим Саровський.Все його життя вирізнялося присутністю Божої милості і пройшло під Покровом Пресвятої Богородиці.

Ім'я «Серафим» означає «палаючий любов'ю до Бога», і це повністю відповідає життю подвижника, який виконав своє призначення у служінні Богу та людям.

Народився майбутній світоч Церкви Христової у сім'ї благочестивого подружжя, Ісидора та Агафії, у 1754 році. У хрещенні названий Прохором.

У ранньому дитинстві хлопчик відзначався побожністю.Він зовсім не цікавився справами купецтва та торгівлі, до яких його звертав старший брат. Першим випадком Божої милості до хлопчика стало його зцілення перед іконою Богородиці Знамення, коли він упав зі дзвіниці.З того часу Церква зайняла чільне місце у його душі, він полюбив богослужіння, читання Слова Божого та молитви.

Бажання присвятити себе повністю Богові зміцнилося у 17-річному віці, коли він відвідав Києво-Печерську Лавру. З того часу розпочався новий і нелегкий шлях послушника Прохора до свого порятунку, який тривав до приходу до Саровської пустелі 1778 року.

Юнак Прохор старанно виконував усі доручені послухи — пономарське служіння, випікання просфор та хліба, столярство, келійництво. Але найбільше його душа палала молитвою, монастирськими богослужіннями, читанням духовної літератури.Часто, з благословення духовника, він усамітнювався у пущі біля монастиря.

Через деякий час послушник Прохор захворів водянкою.Не було вже надії на зцілення, але Божа милість знову була на ньому.Вдруге Богородиця відвернула від Прохора хворобу, з'явившись з апостолами Іоанном і Петром, і зцілила його словами: «Цей — від Нашого роду».Згодом на місці келії преподобного, де відбулося зцілення, спорудили лікарню та храм на честь преподобних Зосими та Савватія Соловецьких.

У 28 років послушника Прохора постригли в ченці, назвали його ім'ям Серафим («вогненний ангел»).Через рік висвятили в сан ієродиякона, а потім в ієромонаха.

Одного разу, під час свого служіння, преподобний сподобився видіння в оточенні архангелів та ангелів Господа Ісуса Христа, який благословляв усіх присутніх.

Ще через кілька років святий Серафим з благословення розпочав подвиг затворництва.Він відійшов від монастиря до річки Саровки (приблизно 5 км від монастиря) і оселився в келії, яку побудував власноруч. Головним заняттям у цей час стала преподобна молитва — щира, глибока, полум'яна. Але й тут ворог людського роду не залишав подвижника. Серафим Саровський постраждав від нападу розбійників і ледве живим дійшов до монастиря.Цього разу преподобний Серафим, улюбленець Богородиці, був зцілений нею у видінні. Ще раз, зміцнюючи Свого обранця у вірі, вона сказала «Ти від роду Мого!».

Після хвороби старець провів 1000 днів і ночей, стоячи на великому камені і промовляючи Ісусову молитву.

Втрачаючи життєві сили, він повернувся до монастиря і ще протягом 5 років жив самотньо у своїй келії.Лише 1825 року Божа Мати дозволила йому вийти для служіння людям.Двері його келії були відчинені для всіх людей - бідних і багатих, простих і знатних, мирян і священнослужителів, для тих, хто прагнув жити благочестиво і бажав спасіння для своєї душі.

Святий Серафим отримав від Бога дар прозорливості. Він бачив потреби людей, які ще були на шляху до нього, або тільки писали листи. Для кожної людини серце старця, сповнене Божої любові, знаходило втіху.Він вітав своїх гостей словами «Радість моя».

Преподобного Серафима Саровського призначили покровителем і духовником жіночого монастиря в с. Дівєєво.Божа Мати вручила йому опіку над сестрами обителі. Незабаром, з'явившись преподобному, Вона сказала «Скоро, любий мій, будеш з нами». Так Богородиця сповістила його кончину, до якої старець приготував дубову труну і вказав місце поховання біля Успенського собору.

1 січня 1833 року преподобний востаннє був у храмі святих Зосими та Саватія Соловецьких. Після Причастя він благословив братію і, прощаючись, наставляв їх словами «Рятуйтесь, не журіться, пильнуйте, зараз нам вінці готуються».Вранці 2 січня келійник йшов до церкви і відчув запах горіння. Коли він увійшов у келію святого, побачив, що все тліє. Преподобний Серафим стояв навколішки перед іконою Богородиці і був бездиханим. Так збулося його пророцтво про свою смерть: «Поки я живий, пожежі не буде, а коли я помру, смерть моя відкриється пожежею».

Вшанування батюшки Серафима як святого подвижника і чудотворця почалося ще під час його земного життя.Уславлення відбулося 1903 року.

Заступництво
До святого Серафима Саровського звертаються невтішні люди у життєвих проблемах та негараздах — у хворобі, коли перебувають у безвихідній ситуації, або навпаки, коли легке життя призводить до втрати мети існування. До нього звертаються люди за допомогою у пошуках роботи, вдома, коли відвертаються рідні та здається, що ніхто не допоможе.

Дата шанування
15 січня

1 серпня